Хронічна кропив’янка: причина, діагностика і лікування

Дискомфорт, викликаний кропив’янкою, поряд з її непередбачуваним перебігом, може вплинути на сон пацієнта і роботу / навчання. На додаток до розчарування пацієнтів і лікарів, першопричина рідко виявляється. Але поетапний підхід до лікування може принести полегшення всім.

Кропив’янка – це не окреме захворювання, а патерн реакції, який представляє собою дегрануляцію тучних клітин шкіри, причому стан визначається як хронічний, якщо епізоди повторюються протягом більше 6 тижнів. Дегрануляція призводить до виходу плазми із судинного русла в підшкірний шар – дерму, утворюючи характерні уртикарії – набряклі рожеві пухирі різного розміру і форми, що сверблять та супроводжуються набряком або без нього. При ангіоневротичному набряку набряк глибше, ніж при кропив’янці, і може вражати поверхні слизової оболонки. Еритема при такому набряку часто відсутня.  Типові місця утворення набряків: повіки, губи і язик.

У більшості пацієнтів з хронічною кропив’янкою часто не виявляють зовнішньої причини, або основного захворювання. Існує кілька теорій щодо першопричини хронічної кропив’янки, але жодна з них не була остаточно доведена. Це захворювання, що негативно позначається на якості життя багатьох пацієнтів.

За якими симптомами можна запідозрити кропив’янку?

Захворювання носить змінний характер, з окремими чітко обмеженими пухирями, які, як првило, “живуть” менше 24 годин. Свербіж є найбільш поширеним асоційованим симптомом хронічної кропив’янки.

Симптоми зазвичай можна описати таким чином:

• Первинні ураження являють собою набряклі, еритематозні папули або бляшки з блідим центром (пухир) і почервонінням навколо.
• Ураження можуть бути від блідого до насиченого червоного кольору (в залежності від кольору шкіри)
• Ураження можуть бути локалізовані або вражати все тіло
• Пошкодження можуть бути круглими, овальними, кільцевими, дугоподібними, змієподібними або генералізованими
• Пошкодження розсмоктуються без постзапальних пігментних змін

Які аналізи призначаються для виявлення причини хронічної кропив’янки?

Діагноз хронічної кропив’янки в значній мірі клінічний і ґрунтується на ретельному зборі анамнезу і огляді пацієнта. Обмежений набір лабораторних досліджень може бути необхідний для деяких пацієнтів з цим діагнозом, і вони включають в себе наступне:

1. Загальний аналіз крові: кількість еозинофілів може бути підвищено у пацієнтів з паразитарними інфекціями, особливо в країнах, що розвиваються, або у пацієнтів з алергією на ліки.
2. Обстеження на наявність глистної інвазії та паразитів. Слід враховувати у пацієнтів симптоми ураження шлунково-кишкового тракту, підвищеною кількістю еозинофілів або при відвідуванні різних країн.
3. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ): може бути підвищена в осіб з уртикарним васкулітом
4. Титри антиядерних антитіл (ANA): вказується при підозрі на уртикарний васкуліт або інше аутоімунне захворювання
5. Обстеження на Гепатит В і С: гепатит B і C може бути пов’язаний із кріоглобулінемією, яка, в свою чергу, пов’язана з деякими формами кропив’янки, викликаної застудою, і уртикарний васкуліт.
6. Аналізи сироваткового кріоглобуліну і комплементу: кріоглобулінемія пов’язана з деякими формами кропив’янки, наприклад, холодової.
7. Аналізи на визначення комплементів в крові: функціональні аналізи C3 (пов’язані з ураженням легень у підгрупи пацієнтів з уртикарним васкулітом), C4 (іноді з низьким рівнем спадкового ангіоневротичного набряку) і функціональні аналізи інгібітора C1-естерази (асоційовані з спадковим ангіоневротичним набряком)
8. Тестування функції щитовидної залози і титри антитиреоїдних антитіл: у пацієнтів з кропив’янкою, що не реагує на антигістамінні препарати або стероїди, можуть бути підвищені титри антитіл до клітин щитовидної залози; рівень тиреотропіну гормону в плазмі допомагає визначити дисфункцію щитовидної залози.
9. Індекс хронічної кропив’янки (CU): наявність аутоантитіл до Fc-рецептора імуноглобуліну E (IgE), тобто анти-FceR. Ці пацієнти, ймовірно, мають аутоіммунну основу для свого захворювання.
10. Біопсія шкіри необхідна у випадках підозри на уртикарний васкуліт або кропив’янку з атиповими ознаками в анамнезі та при огляді. Він також показаний для пацієнтів, у яких окремі поразки кропив’янки зберігаються протягом більше 24 годин, або пов’язані з петехіями або пурпурою, а також для пацієнтів з системними симптомами, такими як пропасниця, артралгія або артрит. Переважання нейтрофілом при біопсії може являти собою підтип, який погано реагує на антигістамінні препарати.

Лікування хронічної кропив’янки

При лікуванні хронічної кропив’янки найчастіше використовуються наступне:

Неседативні антигістамінні препарати H1 другого покоління: основа фармакотерапії хронічної кропив’янки; вони зменшують інтенсивність пухирів і свербіння у пацієнтів з легкою формою хронічної кропив’янки.

Антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Показано, що вони перевершують плацебо при лікуванні пацієнтів з хронічною кропив’янкою, але вважаються менш ефективними, ніж антигістамінні препарати.

Системні кортикостероїди: рідко –короткий курс може бути запропонований для серйозних загострень хронічної кропив’янки, особливо тієї, яка супроводжується набряком. По можливості потрібно уникати тривалого застосування для лікування пацієнтів з хронічною кропив’янкою через ризик побічних ефектів системних кортикостероїдів.

Омалізумаб: є одним з важливих препаратів в лікуванні хронічної кропив’янки, незважаючи на лікування антигістамінними препаратами H1.

Циклоспорин і метотрексат: призначаються при важких формах аутоімунної кропив’янки.

Омалізумаб в лікуванні хронічної кропив’янки

Омалізумаб є рекомбінантним гуманізованим моноклональним антитілом проти людського імуноглобуліну Е (IgE), яке лікує симптоми астми і хронічної ідіопатичної кропив’янки шляхом обмеження алергічної відповіді. Він пригнічує зв’язування IgE з рецепторами на огрядних клітинах і базофілах, блокуючи IgE-опосередковану секрецію медіаторів запалення з цих клітин.

Після 4 тижнів застосування цих ліків у пацієнтів із цим захворюванням було виявлено, що застосування антигістамінних препаратів значно скоротилося, а якість життя покращилася.

Омалізумаб схвалений FDA США для використання при хронічній спонтанній кропив’янці. Дозування при кропивянці не залежить від маси тіла, рівня IgE в сироватці і типу кропив’янки.

Для визначення причини хронічної кропив’янки та підборі ефективного лікування ми рекомендуємо звернутися до лікаря-алерголога.